[ad_1]
У середмісті Івано-Франківська учасники обласної організації «Молода Просвіта» презентували три соціальні відеоролики про історії людей, які втратили дім через війну. Також волонтери виготовили портрети головних героїв та відкрили виставку «Втрачений дім». Усього зібрали 22 розповіді. Людей шукали у громадах області, де вони оселилися, розповіла кореспондентці Суспільного керівниця проєкту Євгенія Бардяк.
На кожному стенді зображені люди, які до повномасштабного вторгнення РФ в Україну не зустрічалися у житті, але зараз їх об’єднала спільна біда — вони змушені були втікати з рідного дому від війни.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Яна Дмитренко переїхала із села Довгалівка Харківської області. Жінка із чотирма дітьми прожила під російською окупацією два місяці. Коли все ж наважилися переїхати, потрапили під обстріли, розповідає Яна.
«Між цими блокпостами — нашим і ворожим — було 3 км. І всі ці 3 км над нами літали гради. Летіли на тій автівці, навіть землі не торкалися. Під триколором ми не хочемо жити, наш рідний – це блакитно-жовтий прапор. Ми коли його побачили з дітьми після евакуації, ми реально плакали. Адаптація минула нормально. Заспокоювала та думка, що мої діти тепер в безпеці», — розповідає Яна Дмитренко.
Фото; Суспільне Івано-Франківськ
Марина Большакова із Рубіжного Луганської області — також героїня проєкту «Втрачений дім». До Івано-Франківська жінка переїхала у березні, коли її дім зруйнувала ракета російський військових. Зараз, каже жінка, вона разом із родиною живе у дитячому садочку. Адаптуватися допомогли волонтери та місцеві жителі.
«У нас — 5-поверховий будинок. Було два потрапляння ракет. Друге попадання – це жах. Я не знаю, як сусідка залишилася живою. Вона сиділа в коридорі на стільці й в її квартиру наскрізь влучила ракета. Були постійні обстріли. Ми не могли до туалету вийти з підвалу. І їжа закінчувалася, магазини не працювали, води теж не було вже. Там немає, що робити. Окупована територія», — каже Марина Большакова.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
У соціальних відеороликах волонтери намагалися розповісти про проблеми, з якими зіткнулися переселенці – відсутність житла, роботи та можливостей, аби відновити життя вже у нових містах та селах. Над фільмуванням працювали відеорежисери Віталій Шевелєв та Олексій Рохман, які родом з Луганщини.
«Ми хотіли передати увесь біль, що відчувають люди, які зараз перебувають на Франківщині, на Львівщині, на заході країни. Щоб люди, які ніколи цього не бачили, не чули, щоб вони якось відчули це на собі — увесь біль, який люди пережили», — пояснює Віталій Шевелєв.
За словами керівниці проєкту Євгенії Бардяк, виставку планують зробити мандрівною. Згодом її хочуть експонувати й за кордоном, аби якомога більше людей побачили ці історії та долучилися до підтримки переселенців.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
«Ми захотіли розповісти, поділитися історіями з тими, хто, можливо, не до кінця розуміє, що таке бути під обстрілами, під бомбардуваннями. Як це ховатися по декілька тижнів у підвалах без їжі, без води. Як це заспокоювати дітей, які б’ються в істериці при обстрілах. І нам важливо донести це як до людей в тилу, так і до закордонного глядача, який, ми віримо, буде теж читати ці свідчення і бачити їх. Адже виставка перекладена також і на англійську мову», — розповідає Євгенія Бардяк.
Виставку портретів «Втрачений дім» експонуватимуть упродовж місяця в Івано-Франківському краєзнавчому музеї. А соціальні відеоролики можна переглянути на Facebook-сторінці «Молодої Просвіти».
[ad_2]
Источник: 0342.ua